Історія села

Село Фасова розміщена на підвищенні правою стороною села і по серед села протікали невеличкі річки, які в даний момент занесені мулом і стали не значні. А річка Фоса має своє русло. Шляхи до Києва і району - шосе. До районного центру 9 км, до обласного центру 50 км. Від Києва до районного центру 56 км. Від залізної станції Бородянка 28 км. Площа населеного пункту 413,2 га.

Герб

У правій частині щита на синьому полі розміщено зверху золотий православний хрест, знизу – золотий поштовий горн. По між лівим боком і правою частиною щита на золотому полі, яке справа зубчасте, зображено синьо хвилясту смугу, що символізує річку Фоса, яка протікає селом. Від неї і походить назва села – Фасова.

Фасовою проходив поштовий шлях с Києва на Житомир. Його символізує стовп та горн. Хрест символізує Свято Миколаївську церкву, яка діє в селі та пам’ятний знак, встановлений тут на честь 2000 – ліття Різдва Христового.

Прапор

Зверху і знизу – синій колір, в центрі – золотий, на якому зображено синьо хвилясту смугу, що символізує річку Фоса, яка протікає селом.

Село Фасова засноване 1640 році.

Перша згадка про село Фасова трапляється в історичних книгах Свято Миколаївської церкві. В час свого заснування Фасова належала Рожівському старості, яке було в володінні Францішка Потоцького, старости Біласького. Потім її власником став Харлінський. У давньої - руський період, коли у слов’ян виникло ранньофеодальна держава, наш край належав до цього утворення, і відіграв певну роль у її історії. Це пояснюється значною археологічних пам’яток, знайдені на території Макарівського району. Цей період представлений здебільшого могильниками поселеннями та городищами. На території нашого полісся проживали племена полян, а починаючи з річки Здвиж древлян.

Характеризуючи матеріальну можна стверджувати, що вона увібрала в себе елементи попередніх розвинувши і вдосконаливши господарств, політичну організацію суспільства і духовне начало.

Під час гайдамадського повстання у 1734 році в селі Фасова відбулись виступи кріпаків проти місцевого поміщика. В цілому визвольний рух у нашому краї ХVІІІ столітті пройшов під знаком боротьби в першу чергу за існування Українського народу, і його життєвих прав прагнення до волі,щоб бути господарем на своїй землі. У липні 1768 році у селі побували козаки Івана Бондаренка, ос такі трагічні і в той же час героїчні події відбувались в нашому краї.

1815 році Людвіг Шимановський, який був одружений на одній із дочок магната Харлінського, у віковічнив своє ім’я, назвавши південку частини Фасової Людвинівкою.

У 1820 році Шимановський продав Фасова за 80 000 тисяч асигнацій Михайлу Боярському, перетворив російське асигнації на золото і виїхав до Росії де й помер. Після смерті Боярського в 1842 році село було поділено між п’ятьма його синами Михайлом, Антоном, Іваном, Тібутіем та Медартом. Фасовою володіли його сини а також нащадки Бутковські.

Різних власників мали того часу жителі з Фасової, однак, таких що принесли щось у розвиток села, було не так багато. Серед них поміщик М.К. Фон- Мекк остезійський дворянин, талановитий інженер шляхів сполучення, який 1880 році відкрив у селі сірникову фабрику. Її орендував Ніся Гераєв Цев.

У 1882 році власником маєтку Копилова став Фон Мекк, його дружина Надія Філарентівна Мекк, меценатка і подруга Чайковського – була шанувальницею великого таланту останнього. Протягом 1876 по 1890рр. вона вела з композитором листування, по поляризувала його твори, надавала матеріальну допомогу.

Як свідчать історичні довідки у 1904 році у селі Фасова мали місце виступи селян проти поміщика. У 1914 році у Фасовій діяли лісопильний завод та фанерна фабрика.

Кругом села стояли п’ять вітряків та церква. В цей час село фактично належало двом управителям Феліціану Михайловичу та Адаму Іполітовичу Боярським. Перед революцією залишилось один пан (решта спродались та виїхали), крім пана в селі був піп, дяк, один вчитель, та п’ять куркулів.

8 вересня 1917 року селяни дізнавшись про революцію, розгромили економію поміщика. Після перемоги соціалістичної революції в селі було встановлено радянську владу, організовану «комітет бідноти» товариство по спільній обробці землі. У 1918 році головою місцевої влади Прохор Павлович Грищенко, секретарем Юхим Наумович Марченко. У 1919 році жителя села Фасова П.П. Грищенка було обрано головою Макарівського комітету, у 1918 році в селі відбулась мобілізація Фасівчан віком від 18-35 років про ти Деникіна. У 1920 році – відбулась друга мобілізація односельців про ти білогвардійців.

Остаточно радянська влада в селі утворилась у 1920 році. 1924 році в селі створено комсомольську організацію. Перші секретарі (М.К. Якименко, Д.К. Закалюжний, А.А. Гудзеватий). У 1922 році було створено комнезам, очолив комітет бідноти Яків Іванович Силенко.

До революції культурно-освітніх закладів не було тільки у 1924 році було організовано хату читальню якою завідував Іван Пилипович Закалюжний. З 1926 року хата читальня була перейменована на сільсьбуд, в якому створена бібліотека що нараховувала 50 читачів та 300 екземплярів книг. Завідував культурно-освітнім закладом Антон Артемович Гудзеватий.

В літку 1923 року панське приміщення у Фасовій було передано під чотири класи школи якою завідував Мирон Йосипович Грищенко. А у 1927 році була створена семирічна школа дерик тором якою був Іван Барчук. У 1930 році школа займала приміщення панського маєтку, але просторі кімнати не вміщали всіх охочий до навчання тому не поодалік було збудоване ще одне приміщення школи.

У 1928 році партійні Фасівськи активісти та не заложники ініціювали створення ТСОЗ «Червоний не заможник » сільсько господарський кооператив, головою якою був Прохор Павлович Грищенко.

У 1929 році розпочалась колективізація влада різними методами організовувала колгоспи, накладала податки, яких селяни не могли сплатити, робили їх бідними. У заможних селян завжди був розвинений інстинкт самозбереження, вони знали, як буде їм у колгоспі і не йшли туди.

Адже туди треба було віддати все своє майно для загального користування, і там же працювати, одержувати мінімальну платню.

27 грудня 1929 року був виданий указ про ліквідацію куркульства як класу. Влада вирішила проводити колективізацію репресивними методами. Найголовніша особливість голодного лихоліття у нашому селі полягає в тому, що колективізація, розкуркулення та голод співпали в часі. 1932-1933 роки найстрашніший період з історії Фасової. Померли на все плодючих чорноземах шанованої світом житниці, про сто неба на шляхах - у холодних хатах і на лавах люди. За словами очевидців жительки села Фасова Марії Василівни Марченко «1931-1933 роках в селі відбувались таки події яких не можна не згадати » на селі організували колгоспи сімї висилали до Сибіру. Так у селі було розкуркулені 20 сімей, це були не тільки куркулі, але й більш заможні селяни. Крім того село було обкладено великими податками. Більшість селян не мали змоги платити такий податок, тому представники «спец комісії» ходили по домівках і забирали з осель все, та відправляли до районного Волоського комітету (зерно, картоплю, птицю, тварин, одяг та інш. майно).

Із за розкуркулення та збору податку в селі розпочався голод і особливо він проявився у не урожайні 1932-33 роки.

У Фасовій люди померали що дня по 18-20 осіб. Лише по одній вулиці де проживала Марія Марченко померло 52 особи, померали цілими сім’ями. Архівних підтверджень кількості померлих від голоду в селі Фасова немає, очевидці називають сотні померлих. В центрі села Фасова відкрито пам’ятник жертвам голодомору та політичним репресій. Пам’ятний знак на території Фасівської сільської ради був встановлено за ініціативою сільської громади і відкритий 23 листопада 2007 року. Він являє собою чорний гранітний хрест висотою 2 метри, ширина 60 сантиметрів на якому зображений Ісус Христос колоски та квіти. Автором монументу є Білан А.В. Благочинний Макарівського району Архімандрит Кирил.

Освіта та наука

В 1947- 1949 року в селі була семирічна школа, директором якої був М.С. Колісніченко, у той час навчалось 400 учнів, і тільки 1959 році було школу реорганізовано в восьмирічну. 1 вересня 1984 року відкрила свої двері нова школа яка працює і по нині. У 1998 – 1999 рр., Фасівську неповну середню школу було перейменовано на загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. У 2009 році в школі було відкрито комп’ютерний клас, станом на 2012 рік серед тринадцяти педагогів школи – 2 відмінники освіти України, 5 спеціалістів вищої категорії, 2 першої категорії, та 4- спеціаліста. На даний час у Фасівській ЗОШ І-ІІ ступенів працює 13 педагогів. Директор школи Міщук Олександр Васильович, дітей навчається 87 чоловік.

Уродженцями є ряд науковців, які своєю наполегливою працею досягли певних успіхів у науці, зокрема: Василь Миколайович Терещенко – доктор фізико-математичних наук, професор кафедри математичної інформатики Національного університету ім.. Тараса Шевченка,. Надія Борисівна Бабенко – кандидат педагогічних наук доктор філософії(Ph.D), професор кафедри суспільних наук Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; Лідія Миколаївна Терещенко – кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту гідромеханіки НАН України.

Охорона здоров`я

Зараз достеменно сказати, як розвивалася медицина нашого села Фасова важко. Відомо, що до прийняття християнства цією справою займалися ворожбити, знахарі, зілійнники, які лікували всякими зіллями. Наші односельці пам’ятають, як після війни було направлено в село дипломованого лікаря Василя Михайловича Сорокіна з сім’єю, його дружина також була медиком. В різні періоди працювали в фельшерсько - акушерському пункті Анатолій Завзелюк, Іван Ромашко, Галина Кириленко, Микола Калоша. Проте в останні десятиріччя односельці найбільше пам’ятають Ніну Гнатівну Киденко, Оксану Данилівну Будник, та нинішнього акушера завідуючу ФАПом Ларису Опанасівну Очеретюк, яка віддала своїй улюбленій професії біля п’ятдесяти років. 1 березня 1985 року її присвоєно почесне звання «Заслужений працівник охорони здоров’я». Раніше наш медичний заклад був розташований у старій будівлі сільської ради, тільки у 1986 році фельдшерсько-акушерський пункт отримав нове приміщення.

Культура та мистецтво

Основним носієм культури у селі Фасова є сільський клуб. У післявоєнні роки, починаючи із 1953 року по 1985 рік клубом завідував Борис Микитович Гудзеватий. Це був час підйому та розквіту культури в селі. Під його керівництвом працювало багато гуртків художньої самодіяльності різних жанрів, зокрема: хоровий колектив, духовий оркестр, драматичний гурток, інструментальний та вокальний ансамблі; проводились різноманітні тематичні вечори та концерти до святкових дат. Б.М. Гудзеватий був людиною талановитою і обдарованою - грав та багатьох інструментах, навчав нотної грамоти музикантів, мав гарний голос, був чудовим актором, художником тощо.

У 1985-1986 роках клубом завідувала Надія Борисівна Бабенко. У місцевому клубі проводилися різні культурно-масові заходи: тематичні вечори, вечори-зустрічі, вечори-портрети, усні журнали, проводи до лав армії, концерти, вечори відпочинку, дискотеки тощо. Особливою популярністю користувався вокально-інструментальний ансамбль, вокальний дівочий ансамбль «Фасівчаночка» та агітбригада.

Із 1987 року завідуючою Фасівським сільським клубом було призначено Зінаїду Дмитрівну Погуть, яка вдало керувала вокальним ансамблем, організовувала роботу гуртків художньої самодіяльності, виступи односельців на концертах та у агітбригаді, вечори відпочинку для молоді, тематичні вечори, концерти тощо.

Із 1991 року клубом завідувала Галина Свиридонівна Гудзевата (Рудаківська), яка працювала два роки, організовуючи молодіжні вечори відпочинку, дискотеки, святкові концерти, тематичні вечори тощо.

У другій половині XX ст. надзвичайно велику роль у проведенні вільного часу і часу дозвілля фасівчан відігравало кіно. Кінофільми відвідували всі і дорослі, і малі. Особливо популярні були індійські фільми, на які збиралося стільки бажаючих, що маленький фасівський клуб не міг їх вмістити.

Всі односельці пам’ятають кіномеханіків села М.І. Кривенка, М.І. Кулагу та В.М. Фоканова. Вони за декілька днів розвішували афіші про фільм, який буде, і фасівчани планували, який фільм подивитися. Кінострічки розвозила централізовано спеціальна машина з Макарова у кожне село. Фільми демонструвалися трічі на тиждень. Ціна на квитки була для всіх доступна: для дітей квиток коштував 5 копійок, а для дорослих - 20 копійок.

У 1993-1997 роках клубом завідувала Тетяна Василівна Щербина, яка приймає активну участь у культурному житті села, намагаючись продовжувати традиції своїх попередників. Часто сама на різних культурно-мистецьких заходах декламувала вірші, декілька віршів написала сама.

Із 1997 року завідуючою сільським клубом працює Галина Василівна Ушатенко. У 2008 році відбулася капітальна реконструкція сільського клубу, зміцнено його матеріально-технічну базу. Культурно-мистецькі та дозвіллєві заходи, що проводилися у клубному закладі, зокрема: концерти, тематичні вечори, мітинги, випускні бали та зустрічі випускників, вечори відпочинку для молоді, театралізовані дійства до новорічних та різдвяних свят, театралізовані масові свята, храмові свята, дні села, кущові огляди художньої самодіяльності тощо. Незабаром створилися чоловічий гурт «Сокіл» та вокальний жіночий ансамбль «Джерело». У жовтні 2009 року у клубі почали працювати танцювальні колективи - «Капітошка» та «Щаслива мить» (керівник Юлія Матвієнко). Фольклорний колектив «Барвінок» (керівник Олексій Заєць) - лауреат багатьох вітчизняних фестивалів і конкурсів та за кордоном (Литва, Польща, Росія). У серпні місяці 2015 року створено новий колектив української народної пісні «Вербиченька» (керівник Надія Бабенко).

Фізична культура та спорт

У Фасовій велика увага приділяється залучення молоді до спорту. Так у 2009 році створено футбольну команду «Фоса» закуплено спортивний інвентар та форму, обладнано стадіон та футбольну площадку.

Засновником та ініціатором створення футбольної любительської команди «Фоса» був Олександр Галка.

З 2009 року футбольна команда «Фоса» здобула ряд нагод, та неодноразово виборювала першість. Найвищими досягненнями команди можна вважати третє місце у Першості Макарівського району у 2012 році .

На території Фасівської ЗОШ І-ІІ ступенів є стадіон, де розміщені спортивні майданчики: волейбольний та баскетбольний.

Бібліотекознавство

Фасівська сільська бібліотека відкрила свої двері після воєнний 1953 рік, завідував бібліотекою Іван Андрійович Богаченко, книжковий фонд тоді складав понад 8000 книг, читачів 750 осіб. У 1986 році прийшла працювати до бібліотеки Козленко Варвара Іванівна. У 1992 році завідуючою бібліотеки було призначено Шевченко Аллу Анатоліївну, яка пропрацювала до 1996 року. З 1997 року Фасівською сільською бібліотекою завідує Щербина Тетяна Василівна.

У 2008 році бібліотека перейшла в нове реконструйоване приміщення. На даний час фонд Фасівської сільської бібліотеки складає 6716 книг, з них дитячої літератури 2189 примірників, читачів які відвідують бібліотеку 540, з них 100 осіб це юнацтво, 98 осіб. У бібліотеці проводяться тематичні вечори, вікторини, змістовні бесіди, книжкові виставки.

Окремою сторінкою в історії села Фасова є період, коли Україна отримала тривожну звістку про аварію на ЧАЄС. 5 травня 1986 року о 6 годині ранку розпочалась евакуація з 30 км зони від атомної електростанції , (це села Чапаєвка, Городчан хутір Коцюбинський) ці села були евакуйовані в Макарівський район села Фасова. Актив села зустрічав людей на площі людей біля сільської ради і розселяв по нових домівках. Майже кожна оселя жителів сіл Фасови та Людвинівки прийняли по одній сім ї. В село було евакуйовано 570 жителів. Продовж 4 місяців вони розділяли з жителями села Фасова житло, хліб, сіль тощо. В 1986 році на території села Фасова було збудовано 24 будинки для переселенців для чорнобильців з чорнобильської зони. Вулицю назвали Жовтнева, так як будували будівельники Жовтневого району міста Києва.

На території Фасівської сільської ради працюють такі підприємства: ОО «Карапуз»- виготовляє косметичні та миючі засоби, ТОВ «Добродій»- виробляє мінеральні добрива, Агро промислові комплекси ТОВ «Агро-Холдінг МС», та ТОВ «Агро-Світ» вирощують сільськогосподарську продукцію.

З 1979 року в селі Фасова працює поштове відділення зв’язку. Абонентів, що користуються послугами зв’язку 90 чоловік. Завідує поштовим відділенням Гудзевата Валентина Гаврилівна, яка надає свої послуги жителям сіл Фасової та Людвинівки. У селі Фасова працюють чотири продуктових магазинів та кафе «Любава».

За роки радянської влади у селі побудована 8-річна школа, фельдшерський-акушерський пункт, стадіон, дитячий садочок, майстерня.

У 2008 році реконструйовано Фасівський сільський клуб та бібліотеку

У 2009 році було розпочате будівництво Української православної церкви Київської єпархії та жіночий монастир на честь Божої матері «Услишательниці». Будівництво храму завершено 27 жовтня 2015 року.

Афганістан

Війна в Афганісттані не обійшла стороною жителів села Фасова, про них ми згадуємо з гордістю і честю це Матата Микола Петрович та Терещенко Юрій Миколайович.

Чорнобиль

АТО

Учасники бойових дій на сході України.

Ведмедеря Андрій Олексійович, Кубряк Володимир Сергійович, Кріпкий Юрій Володимирович, Куріпко Павло Анатолійович, Лісніченко Сергій Тарасович, Савлук Микола Галікович, Кулик Богдан Васильович, Шостак Денис Романович (нагороджений медаллю «За оборону рідної держави»), Кирпач Сергій Васильович, Близнюк Василь Зінькович.

Матеріали підготувала
Бібліотекар с. Фасова
Щербина Т.В.

Нариси з книги історії села Фасова до 375 річниці - 2015